Пронос — це часте виділення рідкого калу. Найбільш частою причиною проносу є занадто швидке проходження кишкового вмісту через кишки. Виділення рідкого калу зазвичай супроводжується частими актами дефекації, але пронос може відзначатися і при одноразовому акті дефекації на добу. Багаторазове щоденне виділення нормального по консистенції калу не рахується поносом.
Пронос виникає, якщо
- підвищена мотільность кишок,
- в товстій кишці знижена здатність до всмоктування рідини,
- посилене виділення рідини в кишках розріджує стілець.
Всі ці явища можуть порозумітися різними причинами: нервовими, гормональними, запальними, пухлинних генезом, відбуватися за рахунок токсикозу, алергії, дефіциту вітамінів (наприклад, вітаміну В12 ), ензимопатія.
Пронос може бути і раптово починається гострим станом, що супроводжується лихоманкою, а може стати результатом хронічного захворювання, що триває тижнями, а то й місяцями. Сам пронос ніколи не є захворюванням, він завжди лише симптом якоїсь хвороби.
У нервових людей мотільность кишечника збільшується під впливом різних хвилювань, страху, неспокою. При цих станах у них виникає пронос, який не завжди слід вважати патологічним. Тривалі проноси у людей з лабільною психікою, охоплених невмотивованим страхом і занепокоєнням, також можуть бути психогенними, але, як завжди, і в таких випадках слід ретельно виключити всі інші можливі причини, перш ніж говорити про психогенної природі проносу.
У разі гостро починається проносу найправильніше спочатку запідозрити якусь інфекцію.
