Гостро стоїть проблема проведення допологової (перинатальної) діагностики ВІЛ-інфекції у дітей на таких основних принципах:
— діагностика ВІЛ в ранні терміни вагітності
— визначення стану плода для вирішення питання про можливість переривання вагітності або проведення специфічної терапії.
Існує 3 методу допологової діагностики ВІЛ-інфікованості плода , але їх використання обмежене внаслідок негативних побічних впливів на організм матері і дитини.
1. Амниоцентез — проводять на 16-му тижні вагітності. У шприц набирають 10-20 мл амніотичної рідини, в якій можна визначити антитіла до ВІЛ, ВІЛ-зворотний транскриптазу, цитомегаловірус, вірус простого герпесу.
2. Отримання биоптата ворсин хоріона на 8-му тижні вагітності двома шляхами — трансцервікально і трансабдоминально. У біоптаті можливе виявлення частинок ВІЛ.
Найчастіше діагностику ВІЛ-інфікування проводять у новонародженої дитини.Ця діагностика базується на наступних даних:
— епіданамнезу матері — наявність факторів ризику, можливість інфікованості
— оцінка ембріо- і фетопатії
— проведення серологічних досліджень на наявність ВІЛ-антитіл
— проведення комп'ютерної томографії мозку і внутрішніх органів.
Для підтвердження ВІЛ-позитивності дітей в крові виявляють специфічні антитіла до даного віріону. Лабораторно ВІЛ антитіла виявляють через 2 тижні — 3 місяці після інфікування. Іноді можна виявити антитіла через 9 місяців після зараження ВІЛ.
В різних країнах світу користуються різні методи тестування на ВІЛ. Зараз в крові визначають антитіла до антигенів ВІЛ — білків Р41 (поверхневому) і p24 (внутрішньому) антигенів вірусу.
Все методи серологічної діагностики ВІЛ-ніфіцірованія можна розділити на дві групи:
1) скринінгові, масові методи виявляють антитіла до ВІЛ за допомогою імуноферментного аналізу і реакції латексаглютінаціі
2) методи, що підтверджують зміст специфічних антитіл до відповідного антигену ВІЛ — імуноблот, вестерн-блот, флуоресцентні антитіла , радіоімунопреціпітаціі.
У сучасних лабораторіях США і Франції розроблені методи четвертого покоління для діагностики ВІЛ-інфікування: молекулярної гібридизації, реакції ланцюгової полімеразної реакції (ПЛР). За допомогою нових методів можна визначити ділянки ДНК, які увійшли в геном клітини.
У вітчизняних лабораторіях для виявлення ВІЛ використовують імуноферментний метод, розроблений американською фірмою «Еббот». Метод ІФА виявляє антитіла до ВІЛ у сироватці крові при використанні антигену штамів ВІЛ (культури Т-лімфоцитів).
Загальні принципи лабораторної діагностики ВІЛ-інфікування не підходять для дітей 1-го року життя. У дітей специфічні антитіла до ВІЛ не утворюються, у 60% дітей, що народилися від ВІЛ-позитивних матерів, в крові циркулюють антитіла, що потрапили в дитячий організм трансплацентарно або через грудне молоко. Тільки в 20-60% дітей з'являються власні антитіла до ВІЛ, але тільки через 15 місяців після народження внутрішньоутробно інфіковану дитину. Для дітей характерно і те, що в стадіях розгорнутого СНІДу антитіла до ВІЛ присутні. Такі особливості дитячого віку, пов'язані з незрілістю імунної системи, дуже ускладнюють діагностику дитячого ВІЛ / СНІДу.
При виявленні в крові дитини антитіл до ВІЛ або підозрі на розгорнуту клінічну картину СНІДу питання діагностики та лікування ВІЛ-інфікованих дітей пацієнтів різного віку та їхніх батьків вирішуються разом з фахівцями різних медичних профілів — педіатром, неонатологом, невропатологом, кардіологом і т.п.
