Сучасна лікарська терапія ґрунтується на принципах доказової медицини. Це значить, що ефективність ліків повинна бути підтверджена клінічними дослідженнями. Тому в лікувальній практиці повинні використовуватися тільки гепатопротектори з доведеною ефективністю.
Захворювання печінки, найчастіше, виліковуються повністю, чому сприяє не тільки рівень сучасної медичної допомоги, а й можливість печінки відновитися навіть при її ураженні на 70% (але не більше). З одного боку, це дає можливість порівнювати ефективність різних видів лікування захворювань печінки не приводячи до фатальних наслідків, а з іншого боку – дає можливість «приписати» ефективність деяких препаратів не за рахунок їх реальної дії, а за рахунок можливості печінки до самовідновлення. Тому у препаратів для лікування захворювань печінки мало досліджень, а вже проведених належним чином ще менше. Думаю, що їх можна перерахувати по пальцях однієї руки!
Що таке гепатопротектори
Гепатопротектор – це ліки, що позитивно впливає на стан і функцію печінки. Свою дію ці засоби реалізують на рівні печінкових клітин-гепатоцитів. Зокрема, вони захищають від пошкодження мембрани гепатоцитів. Крім того, ці засоби активують печінкові ферменти, які нейтралізують токсичні сполуки.
У кінцевому підсумку відбувається відновлення пошкоджених гепатоцитів, і печінка продовжує функціонувати як повноцінний орган.
При яких діагнозах можуть призначити гепатопротектори
Лікар призначає ці препарати при наступних захворюваннях:
- Вроджені гепатози з дефіцитом печінкових ферментів
- Стеатогепатозы – жирова дистрофія печінки
- Токсичний гепатит – ураження печінки алкоголем, ліками, промисловими отрутами
- Нераціональне харчування
- Ожиріння
- Цукровий діабет
- Гіподинамія
- Багато захворювання, що супроводжуються гепатомегалією (збільшенням печінки)
- Хіміотерапія онкозахворювань
- Цироз печінки (допоміжне лікування)
- Псоріаз (у складі комплексної терапії)
Різновиди препаратів
Гепатопротектори за своїми властивостями, дії та походженням дуже неоднорідні. Ці медикаменти належать до різних груп і випускаються в кількох формах: у вигляді капсул, таблеток, ін’єкційних розчинів. Відмінності у складі і те, яким чином препарати реалізують свою захисну дію на печінку і визначає як їх класифікацію, так і ефективність.
Засоби тваринного походження
Дані засоби готують із свинячої печінки (Гепатосан) і печінки великої рогатої худоби (Сирепар). Вважається, що надійшли в організм у складі тваринного сировини вітаміни та інші біологічно активні сполуки благотворно діють на печінку. Ці препарати практично не призначаються лікарями, а Сірепар вже кілька років як перестала продаватися в аптеках, поступившись місцем більш сучасним, безпечним і ефективним препаратам.
Ефективність засобів тваринного походження не доведена. Більш того, ці препарати являють собою комплекси чужорідних речовин, тому завжди є небезпека алергічних реакцій.
Бади і гомеопатичні засоби
Виготовлені з натуральної рослинної сировини (артишок, розторопша, овес), ці кошти не проходять клінічні випробування. Те ж саме стосується гомеопатичних засобів (наприклад, такого раніше відомого препарату Галстена). Тому про доведеної ефективності БАД або гомеопатичного препарату говорити не доводиться.
Препарати жовчних кислот
У порівнянні з багатьма жовчними кислотами Урсодезоксихолева кислота (УДХК) найменш агресивна. Виготовлених на її основі препаратів (Урсофальк, Урсосан, Урдокса) властивий жовчогінний та гепатопротекторний ефект. Вони поліпшують відтік жовчі, перешкоджають утворенню піску і каменів у жовчному міхурі, захищають печінку від ушкоджуючої дії жовчних кислот. Однак УДХК все ж не є гепатопротектором в класичному розумінні, оскільки її дія реалізується не в печінці, а в жовчному міхурі і жовчовивідних шляхах. Буває, що препарати, які містять УДХК погано переносяться і протипоказані при ряді захворювань органів травної системи. Але важливо те, що їх ефективність при терапії захворювань жовчовивідних шляхів не підлягає сумніву, а ось при захворюваннях печінки даних все-таки трохи.
Препарати рослинного походження
Це все ті ж препарати на основі рослинного походження. По своїй суті вони мало чим відрізняються від Бадів, оскільки частина з них була зареєстрована як лікарські препарати ще в ті часи, коли як такого поняття біологічно активної добавки не існувало. Тим не менш, рослинними препаратами що містять діючу речовину в лікувальній дозі є – це препарати, що містять екстракт розторопші – речовини силімарин або силібінін. Найбільш відомими є Карсил, Легалон 70 і Гепабене. Нехай з доказами ефективності у них небагато, а з корисних для печінки властивостей в них тільки одне – антиоксидантну (яким володіють майже всі сучасні препарати для лікування захворювань печінки), — вони принаймні мають чіткий склад, вивчений механізм дії та досвід застосування.
В групу рослинних препаратів можна також додати й ліки з фосфоліпідами, оскільки їх отримують з сої. Найбільш відомим є Ессенціале форте Н. Фосфоліпіди в нашому організмі-це головна структурна одиниця клітинної стінки гепатоцита (клітини печінки), тому, коли клітинна стінка пошкоджується запальними речовинами, то порушується її цілісність і з такої загиблої клітини в міжклітинний простір виходить весь вміст. Тому препарати з фосфоліпідами як би повинні «закладати» — відновлювати клітку після пошкодження.
Однак якщо не боротися з причиною загибелі гепатоцитів – запаленням, то й користі від такого «латання дірок» не буде. Фосфоліпіди містяться в їжі, або їх можна стимулювати виробляти силами власного організму. На цьому заснована дія препарату Гептрал, що містить адеметионин.
Таким численним, різношерстим і бездоказовим був вибір серед препаратів для лікування захворювань печінки до появи комбінованого лікарського засобу глицирризиновой кислоти (глицирризината натрію) і фосфоліпідів — препарату Фосфоглив. Нарешті-то був розроблений препарат, який володів головною властивістю, прекращающем руйнування клітин печінки – протизапальною та антиоксидантною. Додавання до його складу фосфоліпідів дозволило поліпшити властивості Фосфоглива і він додатково став надавати функцію відновлення пошкоджених клітин.
Фосфоглив надає комплексну дію:
- Гепатопротекторну
- Дезінтоксикаційну
- Протизапальний
- Антиоксидантна
- Противірусна
І все це завдяки основному компоненту, Гліциризинової кислоти.
От би ще були б докази ефективності цього препарату! І вони є. Були проведені великі клінічні дослідження при алкогольній, неалкогольною жировою хворобах печінки, вірусний гепатит С. Дослідження проводилися в майже 20 клініках країни, а ефективність Фосфоглива порівнювали зі стандартною терапією та дотриманням дієти. Висновки за результатами досліджень показали, що застосування Фосфоглива дозволяє скоротити термін відновлення печінки в 2 рази в порівнянні з тими, хто дотримувався на всі 100% тільки дієтичні рекомендації. Також прийом Фосфоглива дозволяв запобігти перехід захворювань печінки в більш важку стадію.
Загалом, Фосфогливу після проведених досліджень лікарі стали довіряти ще більше.
